“Можна з певністю сказати, що не знайти на землі людей сміливіших, які б так мало дбали про своє життя і так мало боялися б смерті”… (Евлія Челебі /тур. Evliya Çelebi/, османський державний діяч (1611 – 1682)
…Феномен культу, перемог та самого існування Української Запорізької Січі посеред оточуючих її могутніх загарбницьких імперій залишається великим знаком запитання як для іноземних істориків та одвічних ворогів, так і для своїх уже нащадків…
Позаяк істинна історія Духу, як початку, а після – зародження, устрою, росту та функціонування, встановлення правил і законів, чіткої ієрархії та дисципліни, рівній якій не було ніде більше… а тоді уже – зневіри, розколу та занепаду з фізичним знищенням (лише) осередку є Таїною за, не просто, сімома замками… Це Загадка без ключів… Це багаторівнева задача, вирішення якої було свідомо та з впевненістю на результат залишене Майбутньому…
Історія глибоко духовного та самовідданого “Воїнства Всевишнього та народу українського”, пізнавши яку, усвідомивши і з Любов’ю прийнявши всю і повністю – з усіма перемогами та поразками, людськими слабкостями та божественними чистими помислами – отримаємо ВСЕ…
ВСЕ те, що досі наосліп шукаємо…
Все, що дає можливості відродити “Силу, рівній якій не має цей світ”…
Ось про що Історія славетної благословенної Неньки – Січі Української…
Історія наша і Слава…
“Бо не шабля творить Воїна, а серце… І не у кількості – могутність, а в єдності великої любові і помислів…”
(Іван Сірко, Кошовий отаман Війська Запорозького 1660-1680рр)
