Колись давним-давно, так давно, що мали хто й пам'ятає, була собі країна. Невелика така країна. І жили там люди. Могутні такі люди. І погуляти вміли, й попрацювати, і ворогам дулі дати. А що вже волю любили - страх! І геть нікого над собою не визнавали. За те й дражнили їх "козаками". А країну їхню й за країну не вважали. Мовляв, яка ж то країна. Україна - не більше. А козаки на те: що ж, нам більше й не треба. Ви тільки нашої України не чіпайте, то й ми вас не чіпатимем. Отак і жили - вряди-годи тихо та мирно...
